… _ _ _ … ! … _ _ _ … ! … _ _ _ … !
Матюкипід постріл… Зойк! Ось… Плюскіт з урвища у річку. Від’їжджаючої фури рик. …І без сліду. Заспокоїться водачерез мить… Та як завжди… Тихо, тихо потечепо каміннях, через брід,труп з собою тягнучи,до болота… Упокоїтьтамкогось. Хто повисне висякому будинку кам’яно казенному. Тіль-тільматінкозаплаче… Де ж ти, де ти, де ти, синку?!!! І чекатиме […]
Из последних Я всегда был одним… Да, наземно одним, из последних. Дни мои – ектеньи, славословия сны, исчезали в страстях привередных. Эпоним, дальше текст, падших звёзд голоса, эхо охохотений соблазна… А душа так ждала и кого-то звала. Но куда?! Ну, не знал я, зараза!!!
“Мне всегда открывается та же, Залитая чернилом страница…” Иннокентий Анненский Вот вам, люди, ещё одна попытка разгадки квадрата Малевича… Ещё до того, как квадрат этот был написан, в литературном, так сказать, варианте состоялась такая – не пытка. А что наш Джекси, вряд ли он ЭТО читал. И не думаю, что он совсем уж не […]
Комментарии